Державна символіка

Прапор

З другої половини ХІХ ст. синьо-жовті прапори набули поширення в українському середовищі Галичини, Буковини і Закарпаття. Використання їх на Наддніпрянщині стало можливим після революції 1905-1907 років. На час повалення царизму ці барви були вже звичним і загальновизнаним елементом української національної символіки. 25 березня 1917 р. під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді, а 1 квітня 1917-го учасники української національної маніфестації в Києві несли 320 національних прапорів. У подальшому синьо-жовті прапори стали обов’язковим атрибутом всіх зібрань української громадськості у різних містах України та колишньої імперії. Влітку 1917 р. під синьо-жовтим стягом вирушав на фронт перший український підрозділ – полк ім. Гетьмана Богдана Хмельницького. Офіційно прапор затвердили в Тимчасовому законі про флот УНР 27 січня 1918 р. Прапором торговельного флоту визначалося «полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах». Прапор військового флоту відрізнявся лише наявністю блакитного Тризуба в кряжі верхньої блакитної смуги. Також синьо-жовтий прапор визначений державним прапором ЗУНР. У період стихійного використання національного прапора порядок його барв ще не був усталений. Траплялися обидва варіанти розміщення смуг. Натомість у всіх ухвалених українськими урядами документах 1918 р. затверджується саме синьо-жовтий (синя або блакитна смуга верхня) порядок кольорів.

Герб

Уперше в українському діловодстві княжий знак князя Володимира Великого – Тризуб – був розміщений на печатці Генерального Секретаріату, якою скріплювались урядові акти й документи. Ініціатор її створення – Генеральний писар Павло Христюк, а до розробки долучився відомий знавець старовини Микола Біляшівський. Із проголошенням УНР питання державного герба набуло особливої актуальності і навіть розглядалося спеціальною комісією. Перед Генеральним Секретаріатом гостро постало питання друку власних грошей. Перший кредитовий білет – 100 карбованців – випустили в обіг 6 січня 1918 р. На банкноті, дизайн якої розробив Георгій Нарбут, зображено у 8-кутній рамці знак князя Володимира – Тризуб із хрестом над середнім “зубом”. Так цей знак став загальновідомий. Офіційно Тризуб став державним гербом УНР 25 лютого 1918 р. Згодом були затверджені ескізи великого і малого гербів в оздобленні оливкового вінка авторства графіка Василя Кричевського.

Гімн

Пісня “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького стала популярна в українському русі задовго до подій Української революції 1917-1921 р. Її, як і “Заповіт” Шевченка, виконували як національний гімн на українських зібраннях. Із початком революції гімн “Ще не вмерла Україна” набуває особливої популярності. Його записують на платівки, слова і ноти друкують на тогочасних листівках. Із кінця 1917 р. пісню виконували також зі словами, зміненими на «Вже воскресла Україна…». 17 червня 1918 р. американська газета “The New York Times” опублікувала статтю про затвердження пісні «Ще не вмерла Україна» новим національним гімном України і навела переклад слів англійською. Однак у часи Української революції юридичного затвердження гімну не відбулося, на той час фіксувати гімн у законодавчих актах не практикували.

“На скликання спеціальної історичної комісії, яка виробила б проект такої печатки, не було часу, і тому, після консультації з відомим знавцем нашої старовини, директором Київського музею Біляшівським, постановлено було зробити дві печатки – велику для особливо важних актів і малу – для поточної праці. Обидві печатки мали в собі Тризуб Володимира, при чім зав’язалась живіша дискусія над справою хреста на Тризубі. Думки наших знавців поділилися, багато з них твердили, що хрест був долучений до Тризуба щойно в останніх роках правління Володимира і тому княжий герб переважно зберігся без хреста. Були також пропозиції, що нав’язували до традицій Запорізької Січі. Пропонувалось, щоб велика печатка була з Тризубом, а мала була б зроблена за взірцем печатки кошових отаманів Запорізької Січі (козак із рушницею). Однак цю пропозицію одкинуто з огляду на вужчу символіку цієї козацької печатки. Більшість погодилась на тому, що власне Тризуб, залишений нам суверенними князями Київської Руси, повинен і тепер бути гербом української держави і символом наших визвольних змагань”

Микола Ковалевський. “При джерелах визвольної боротьби”