Батько Романа суддя, під час проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) став політичним комісаром в Кам’янці Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька) на Львівщині, за що після поразки визвольних змагань карався польськими окупантами у львівській тюрмі «Бриґідки». Євгенія була донькою-одиначкою отця Єтоцького, пароха в селі Оглядів на Радсхівщині. Батьків Головного командира УПА большевики арештували і вислали за межі України (батька в Кемеровську область Росії, матір в Казахстан), де вони невдовзі померли.
Народився Роман Шухевич 30 червня 1907 року Божого у Львові, того ж року 26 липня він був охрещений в Успенській церкві, шо на вулиці Руській. В літературі часто помилково вказується місцем народження Романа містечко Краковсць на Львівщині, оскільки з 1904 по 1914 рік там проживали його батьки. Нові документи, в тому числі студентська автобіографія Р.Шухсвича, чітко вказують, що народився він у Львові, а в Краківці провів перші роки свого дитинства, до часу, коли в 1914 році батьки переїхали в Кам’янку Струмилову.
Стоять (зліва направо): Тарас Шухевич, Осип-Зиновій Шухевич – батько Романа, Володимир Старосольський, Уляна Старосольська, Одарка Старосольська, Ірина Шухевич, Володимир Шухевич, Теодор Рожанковський. Сидить: Осипа Рожанковська, Ольга Шухсвич, мати Романа Євгенія Шухсвич з братиком Юрком Шухевичем, бабуня Романа – Герміна Шухевич з Ігорем Старосольським, дід Романа – сеньйор Володимир Шухевич, Ірина Рожанковська з синами Степаном та Ярославом. Перший ряд (сидять): Юрій Старосольський – майбутній Начальний Пластун, Роман Шухевич – майбутній Головний командир УПА, Володимир Рожанковський
З сурмою – ймовірно, Роман Шухевич. П’ятим справа стоїть основоположник Пласту Олександер Тисовський. Після відновлення стрілецьких могил разом із стрийськими пластунами пластуни встановили 5,5-метровий смерековий хрест (на світлині позаду юнаків) із написом: “Тут спочивають Українські Січові Стрільці, що згинули за Україну в місяці маю 1915 року. Український Пласт 12-13. VIII. 1921”. Олександер Тисовський згодом згадував: “Пластуни відшукали пам’ятну боями Українських Січових Стрільців гору Маківку, позбирали розкинені кістки українських героїв, упорядкували їхні гроби і створили українському народові ціль прощі, ціль мандрівок непроглядних мас українського народу.
Верхній ряд зліва: С. Пиндус, О. Громиницький, П.Хомінський, Р. Шухевич, В. Думин;
Нижній ряд: Р. Мацюрак, Б. Підгайний, В.Комісар.
Роман Шухевич посередині в другому ряді. Світлина зроблена у Підлиссі 3 серпня 1930р.
Команда “Чорноморців” отримує кубки за перше місце в дружиновому марші серед дружин старших пластунів.
Зліва, 1 ряд: Яро Гладкий (з кубками), Антін Сілецький, Антін Іванюк, Юрко Шухевич (замордований більшовиками у львівській тюрмі в червні 1941 року);
2 ряд: Роман Шухевич (загинув в Білогорщі 5 березня 1950 року), Ярослав Карпович (загинув, за деякими даними, як лікар в УПА в 1943 або 1944 році), Петро Галібей.
Зліва: невідомий пластун (на лацкані піджака пластова відзнака), Роман Шухевич, ?, Наталя Березинська. Юрко Бсрсзинський, ймовірно мама Наталі та Юрка Березинських Юзефа (з дому Глинянських), невідомі. В 1930 році Романа покликали на поет бойового референта Крайової екзекутиви ОУН, і він ціпком поринув в революційну діяльність. Одним з його найкращих бойовиків був Юрко Березинський, який в березні 1932 року виконав успішний атентат на комісара поліції Чеховського. Однак у листопаді 1932 року, при невдалій спробі «ексу» у Городку, поранений Юрко себе застрілить, щоб не потрапити живим у руки ворога.
Ще юнаком із своїми друзями, переважно не пластунами, зорганізував туристичний гурток “Тури”, який мав пластовий однострій, але без відзнак, щоб не чіплялася польська поліція. Гурток провів три одномісячні прогульки в Карпати, перейшов всю Чорногору від Говерлі до Попа Івана, проплив дарабами від озера Шибеного до Кут, перейшов Ґорґани і Бескиди… Однак улюбленими місцями мандрів були не тільки Карпати. “Шух” із членами свого пластового гуртка проводив довгі мандрівки і влітку і взимку околицями Львова — винницькими та жовківськими лісами, горбками Личакова, Знесіння і Клепарова, лісами й полями Зимної Води й Білогорщі…
