29 квітня 1918 року Всеукраїнський хліборобський конгрес у Києві за участі понад 6 тис. делегатів проголосив генерала Павла Скоропадського гетьманом всієї України. Упродовж однієї ночі основні державні установи зайняли загони прихильників гетьмана. На зміну УНР прийшла Українська Держава, або Гетьманат, як називають її в історіографії.
Наступного після конгресу дня гетьман Павло Скоропадський видав «Грамоту до всього українського народу» та були опубліковані «Закони про тимчасовий державний устрій України». Вони закріплювали за гетьманом абсолютну владу. На уряд – Раду Міністрів – покладалися законодавчі функції й державне управління. Вищим судовим органом був Генеральний суд. Одним із перших вагомих кроків нової влади стало відновлення права приватної власності “як фундаменту культури й цивілізації” та вільний продаж землі. В Україні відновлювався козацький соціальний стан – як опора державності.
7,5 місяця існування Гетьманату були плідним етапом державного будівництва. За цей час Рада Міністрів ухвалила близько 400 законів. З обігу вивели російські гроші, натомість посилилися позиції національної валюти, налагоджено роботу Українського державного банку. Утричі збільшилась кількість кооперативних товариств: із 4,9 тис. до 15 тис. Зросла балансова сума капіталів кредитних спілок, а союз «Централ» навіть викупив у Німеччині фабрику сільськогосподарських машин. Порівняно з першим революційним роком, майже вдвічі зріс видобуток вугілля. За Гетьманату відбулися дві митні війни – з Румунією та Кримом. У результаті останньої півострів на правах автономії увійшов до складу України. У планах гетьмана було спорудження шлюзо-канальної артеріальної системи від Балтійського до Чорного морів, будівництво гідроелектростанцій на Дністрі, Бузі та Дніпрі.
Вагомих результатів досягли в освіті та культурі. Створені Державний український архів, Українська національна бібліотека, Українська академії наук, Українські державні університети в Києві та Кам’янці-Подільському.
Утім поразка у Першій світовій війні, аграрна реформа, яка не розуміло селянство, «каральні експедиції» німецько-австрійських союзників і діяльність антигетьманської опозиції стали головними причинами падіння Гетьманату Павла Скоропадського наприкінці 1918 року.
“Період Української Гетьманської Держави 1918 року… при всіх своїх помилках і розчаруваннях був періодом найбільшого виявлення української творчості в сфері політичного, економічного і культурно-просвітного будівництва”.
Дмитро Дорошенко. “Історія України. 1917-1923 рр.”
Джерело: http://memory.gov.ua