Нинішній рівень поширення вищої освіти є страхітливим. Він не лише нівелює сенс вищої школи як чогось елітарного, але й зовсім не виправданий із прагматичних економічних міркувань: кількість випускників сучасних вузів має небагато спільного з реальними запитами на ринку праці.
Це призводить до зростання незадоволення серед населення. Отримавши вищу освіту (хоч, дуже часто, не маючи при цьому відповідного інтелекту), молода людина не може знайти роботи за спеціальністю. Працюючи не за фахом, вона вважає, що це — провина держави або якихось інших інститутів, хоч насправді це вона здійснила помилку, пішовши здобувати вищу освіту. Особливо ж несправедливою їй може здатися фізична робота. Це призводить до того, на окремих сегментах ринку праці спостерігається дефіцит робочих рук, і ми знаходимося за декілька кроків до ситуації, коли в Україні з’явиться потреба в робітниках-мігрантах (при тому, що українські випускники вузів будуть їхати виконувати “чорну” роботу в західні країни — вища зарплатня компенсуватиме невідповідність фаху, а сам факт міграції у деяких випадках буде здійснюватися як жест помсти країні, що так і не змогла забезпечити “гідною” працею).
Жертвою божевільної моди на вищу освіту стає й село. Сільська молодь масово їде до міста, аби отримати освіту, котра, у більшості випадків, передбачає подальшу працю у місті. Після проведених за навчанням в університеті п’яти років життя значний відсоток молодих вихідців із села залишається мешкати в місті (навіть у тому випадку, коли не знаходить роботи за фахом). Ситуація нерідко набирає абсурдних рис. У випадку навчання на платній основі батьки витрачають значні кошти. До оплати послуг вузу часом додаються витрати на проживання, дозвілля, хабарі. У підсумку ми маємо дипломованого фахівця, котрий обійшовся родині у чималу суму. Але цей фахівець змушений працювати не за фахом. Здоровою альтернативою до такого стану речей мало б бути вкладання коштів у власну, родинну справу, котра з часом перейшла б і дітям. Але хибна мода не дозволяє цього робити.
Нинішня мода на вищу освіту шкідлива ще й тому, що створює умови для формування у молоді якостей інфантильності, егоїзму, гедонізму, безвідповідальності. Сьогодні студентська субкультура особливим чином асоціюється з гіпертрофованим гедонізмом, що переступає базові моральні норми. І масова культура, і сам етос студентського життя привчає молодь жити для власного поверхневого задоволення.
Ігор Загребельний
Джерело: facebook.com/ihor.zahrebelnyj
