Буває часом що людський дух виявляє таку велику любов батьківщини і силу, що доконує прямо неімовірних подвигів – геройств, які мусять подивляти цілі віки поколінь і клонити перед ними з подивом і пошани своєї голови. Таких подвигів в бігу віків між иншими доконав передовсім грецький дух в боротьбі під Термопілями та український в бою під Крутами.
Ось кілька слів про Термопілі а опісля про Крути. Ксеркс володар Малої Азії майже аж по Інд, Арабії, Єгипту і инших країв з міліоновою армією виправився на підбій Греції. Здавалось, що армія не побідима, бо до того часу ще ніхто з так великим військом нікуди не виправлявся. А сам Ксеркс був переконаний, що йому мусять повинуватися навіть сили природи і для того казав вибити геллєспонтське море батогами, коли воно підчас бурі знищило ним вибудований міст. Але непобідиму фізичну силу побідила сила духа. З одної сторони непроглядні маси азійських військ, а з другої 300 Спартан під проводом короля Лєоніда, 700 Теспійців та 400 Тебанців. Мала їх горстка, але вибрана, перенята горячою любовю Греції, рішена за батьківщину дорого віддати життя. На зазив Ксеркса зложити оружжа слідує відповідь: “Прийди і візьми його!”, а на погрози, що стріли перські закриють сонце, замічує Спартанин Дієнек, що «Тим ліпше буде в тіни боротися». Ідуть боєві лави Персів одні за другими все нові й нові. Спокійно стрічають їх Греки. Щити перед їх грудьми творять наче мур спіжений, а вистаючі з правої руки ратища виглядають мов шпильковий залізний ліс. І цілі товпи Персів розбиваються о грецьку хоробрість наче морські хвилі об скалисті береги. І гинуть Перси. Повстає між ними переполох. Гонять їх до бою батогами, січуть наставники мечами, але Перси відмовляють послуху, падуть на землю і волять згинути від ударів своїх наставників, ніж змагатися з Греками.
Але ось знайшовся зрадник Ефіяльт і вказав Персам тайний вхід до провалу термопільського. Зі всіх сторін окружають Греків непроглядні хмари ворогів. Лєонід одягає королівський плащ, Спартани одягаються в дорогоцінні строї і стають готові на смерть. Ворог ще й тепер боїться зачинати бій…Врешті розпочалось і закипіла боротьба остання…
Був то вправді погром Греків, але жадної побіди не освітила своїм промінням така слава, як ту смерть термопільських героїв. І ушанував її грецький народ памятником, що на нім виднів вірш поета Симоніда: “Подорожнику!” Скажи в Спарті, що ми, послушні її законам, спочиваємо ось тут, полягши в бою”. Найбільшою почестю було бути бодай кревняком поляглих в Термопілях, найбільша ганьба вкривала тих, що відтяглись від тої боротьби, а заздрість томила душі тих, що могли там полягти, а не з своєї вини не полягли. І так один Спартанин Еврит, приділений до відділу Лєоніда не взяв участи в термп. бою, бо захорував на очи, і Лєонід усунув його з табору. Коли він довідався про зраду Ефіяльта, хоч мало що бачив, вернув до Термопілів і згинув враз з иншими. Другий знову Спартанин, якого з обозу виправлено в посольстві до Тессалії, повісився з розпуки, коли йому зроблено закид, що він не згинув в Термопілях.
Ми, Українці, маємо теж свої Термопілі. Звуться вони Крути. Є се місцевість на лінії Київ – Чернигів.
Коли з кінцем 1917р. творилось на Вел. Україні Укр. держава, а розагітоване укр. військо розбіглось і молодій укр. державі загрозила небезпека, студенти Українці, що на той час бути в Київ, зрозуміти вагу хвилі і зорганізувались в студенський Полк Січових Стрільців, який звали теж Студенським Полком або Курінем. До нього вступили також старші учні укр. гімназії.
Коли большевики почали посуватися на Київ і йому грозила небезпека, вирушив Студенський Курінь враз з Київською Юнацькою Школою (підхорунжих) в поле на зустріч большевицьким військам. Зустрілись біля залізничної стації Крути дня 1. лютого 1918р. І розпочалась боротьба. З вини декого окружили большевики Студ. Курінь та Юнацьку Школу з трьох сторін і почали наступ з кулеметами, подібно як Греків окружили Перси в Термопілях. Та тільки як відмінний спосіб боротьби був тоді а тепер! Літали кулі мов град, але ніхто не думав про відворот. Кождий знав, що коли він уступить, Київ, що по так довгих віках став знову столицею укр. держави, впаде в ворожі руки, так як кожен Грек знав, що Термопілі боронять цілої Гелляди. І пішли до приступу. Серед шамотань, криків і зойків гинули вороги, але прибували їх свіжі сили. І смерть небавом замикала очі молодим героям, а на їх судорожніх обличчах яснів усміх вдоволення, що мовив: «Ми сповнили твій закон Україно»…
Тлінні останки героїв перевезено торжественно до Київа і поховано над Дніпром у спільній могилі. І прийшли поклонитись їм найкращі укр. державні мужі і клонив перед ними свої голови кождий, що вмів оцінити їх подвиг і жертву.
Сьогодня в десятьлітню річницю тої події поклонімся їм і ми Пластове Брацтво і віддаймо їм найвищу шану в своїм серці…
Чи не будиться у вас заздрість, що Ви не були в Українських Термопілях, чи дрожджю не проймає Вас згадка про них, чи не хвилюють Вашими душами бажання а гордії думи не линуть в даль?
Клоніть голови перед нашими Термопілями і тямте, що перед нами ще Саляміна і Плятеї!
(Про боротьбу під Крутами блище можна довідатись в статтях: М.Б. Крути (спомин учасника), поміщений у «Трибуні» і передрукований в калєндарі «Червоної Калини» за 1923 р.; стаття Д. Дорошенка, подана при кінці брошури Р. Давного “Про Січових Стрільців”; Л.Л.: Спогади про події під Крутами «Літ. Наук. Вістник” кн. ІV, за 1926р.; А. Крезуб: “Укр. Термопілі”. “Літер. Наук. Вістник” кн. ІІ. за 1928 р. – Багато писали про Крути часописи з Великої України в 1918 р. коли перевожено тлінні останки до Київа.)
Молоде життя. – 15 лютого 1928. – Ч. 1-2 (49-50). – С. 3-4.
Джерело: kruty.org.ua
