Наймодніший популізм сьогодення – гасла “миру”. Національно-Визвольному Руху “Правий сектор” вистачає сміливості говорити правду, хай і не сильно милозвучну для вуха обивателя.
Мир за будь-яку ціну означає бездержавність і рабство. Немає в Україні жодних “партій війни” і “партій миру”, як розповідають нам “експерти” з популярних каналів новин! Мир до вподоби всім. А водорозділ йде між шляхами до миру – поміж Честю Нації та її приниженням. Поміж силами перемоги і силами поразки, іншого не дано. Добровольчий Український Корпус “Правий сектор” і весь НВР ПС цікавить перемога і тільки вона.
Якщо у 2014-му році, коли тільки почалися бойові дії на Донбасі, у мене пробігла думка “Зараз не до внутрішніх проблем з виродками при владі, нехай тільки дадуть повернути захоплене”, то вже зовсім скоро стало очевидним, що без усунення олігархічної системи (режиму внутрішньої окупації, як ми називаємо) визволення захоплених земель нам не бачити. Як можна перемогти зовнішнього окупанта, якщо твій же “головнокомандувач” з ним складає договорняки? Лише коли перемога буде по-справжньому потрібна керівництву держави – тільки тоді вона стане реальністю.
Шлях до звільнення від зовнішніх окупантів лежить через звільнення від внутрішніх. Однак це не значить, що ми маємо забути про фронт. Навіть у цих умовах кривавого “перемир’я”, які нам створює система, можливо утримувати, відсувати і знищувати російсько-терористичну орду. І це необхідно робити. Необхідно вишколюватися в боях, необхідно показувати офіційним формуванням взірець бойового духу та здобувати вплив, необхідно тиснути. Той, хто каже, що робити на фронті нічого – або зрадник, або боягуз, або необізнаний в ситуації.
Зараз йде тотальна війна на знищення нації та держави і не маємо ми можливості вибирати де нам комфортніше воювати: чи на східному фронті, чи на внутрішньому. Щоб перемогти, ми повинні бути скрізь: вбивати ворогів на війні, блокувати окуповані території, боротися з антиукраїнськими проявами в тилу, тримати удар і наступати в інформаційній війні, готувати молодь до боротьби, змушувати через масові громадські акції владу виконувати свої обов’язки.
І найголовніше – перестати оглядатися, чи подобаємось ми Європі й Америці, чи не образили ми Росію, бо путін нападе, адже це вже нагадує якісь психічні збочення з комплексом неповноцінності.
Ми – Українці, велична нація! І прислуховуватися нам потрібно до Духу нашої давнини та до голосу Крові, що єднають українців всього світу.
Андрій Стемпіцький
Командир Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”
Джерело: http://pravyysektor.info/news/news/2914/pripiniti-vijnu-peremogoyu.html
