13 березня 2010 року у Празі в Українській суботній школі “Свобода”, відбулось вшанування пам’яті українського поета, художника, мислителя Тараса Шевченка, з нагоди 196-річчя від дня його народження.
Повідомляє інформаційний культурно-історичний вісник з посиланням на пресове бюро Міжнародного об’єднання “Українська Свобода”.
уже приємно, що в тут прозвучало Шевченкове слово. Школа зберігає українські традиції, вчить дітей шанувати рідне слово. Діти з радістю організували Шевченківський вечір, декламували вірші, розповідали про життя та творчість поета. На столі – “Кобзар”, який для багатьох і буквар, і пісенник, і підручник з історії України, і енциклопедія, і посібник з етики та народознавства. Промовистими є слова Шевченка у “Заповіті”, де він просить своїх земляків згадати його “В сім‘ї вольній новій”. Так уявляв собі українську націю Шевченко – як одну родину, згуртовану у своїй Державі.
1876 року видано повторно “Кобзар” – це було празьке видання, до якого входила більша частина творів Шевченка періоду заслання.
Є поети, творчість яких має тільки історико-мистецьке значення. Є поети, творчість яких збагачує мову, літературу свого народу чи його культурні традиції, але не більше. Є, зрештою, поети, твори яких стають активною громадською силою і впливають на хід розвитку суспільства. Як живі люди-борці. До таких належать твори Шевченка.
Ще за життя поета пани боялися одного його імені і тому, очевидно, веліли панам нізащо не давати новонародженим імені Тарас. Особа та творчість Кобзаря є для молоді своєрідним моральним кодексом. Шевченко для людей – це безсмертний Прометей. Тому вшанування пам’яті Шевченкового слова є невід’ємною частиною нашого життя.
Педагогічний колектив
Джерело: Пресове бюро Міжнародного об’єднання “Українська Свобода”
