Використання іноземних російськомовних джерел у українських школах наразі є питанням моралі. Деякі речі є очевидними, а деякі — викликають сумніви та суперечки. Чи можна давати школярам на опрацювання посібник іноземного російського видавництва, перекладений українською? Чи варто вмикати відео іноземного російського автора, переозвучене державною мовою українською? Розбиралися у цих питаннях із експертами. А також підготували перелік корисних ресурсів українською мовою.
Чи законно використовувати іноземний російський контент в українських школах?
Поки що держава Україна офіційно не заборонила використання російськомовних чи перекладених російських джерел у навчальних закладах. Проте народні депутати України подали відповідний законопроєкт, і Верховна pада України вже ухвалила його в першому читанні.
Українські депутати пропонують внести зміни до Закону України “Про освіту”, щоб захистити освітньо-інформаційний простір України від впливу іноземного російського імперіалізму.
Пропонують заборонити посилання на джерела інформації, створені на території російської федерації, її державною мовою, громадянами або підданими, юридичними особами, зареєстрованими на території російської федерації.
Ці заборони стосуються освітньої, науково-освітньої програми та наукових досліджень.
Терміни впровадження закону — 5 років від моменту, коли він набере чинності. Депутатка та одна з авторів законопроєкту Інна Совун в інтерв’ю “Радіо Культура” так прокоментувала цей термін:
“Ми розуміємо, що треба виділити час та ресурси, аби підготувати нові підручники для освіти українською мовою. Для науки про терміни впровадження треба ще подумати. Адже припинити цитувати певні російські джерела можна хоч завтра. За умови, що всі винятки і зауваження з боку наукової спільноти будуть прописані.”
Свою думку щодо іноземної російської мови висловив Оксен Лісовий, міністр освіти і науки України:
“Питання мови принципове, адже іноземну російську мову використали як зброю проти нас, як інструмент для маніпуляцій і подальшого вторгнення та вбивств. Спершу йшла мова, за нею — культура, далі — корупція. Усе це інструменти окупації. І сьогодні дерусифікація — наша принципова позиція, і система освіти повинна бути лідером у цьому питанні. Завдання української армії — відкинути ворога, завдання системи освіти — видалити інструменти окупації.”
Чому педагогам варто відмовитись від усього російського?
Якщо говорити не про закони та правила, а поглянути на ситуацію з людської точки зору, то ми бачимо, що тема української мови — дуже емоційно заряджена. Виникає напруження між двома полюсами: категорично налаштованими патріотами та російськомовними людьми, які відчувають зовнішній тиск. Тут варто відійти від оцінювальних суджень, адже вони зовсім не мотивують.
Пропоную розглянути максимально об’єктивні критерії, чому краще не використовувати будь-який російський контент у школах.
Фінансова складова
Нещодавно я пояснювала своєму чотирнадцятому сину, чому ми купуємо “Мобі Діка” українською, а не іноземною російською. Здавалося б книга та сама, відрізняється лише мова перекладу. Але тут питання в ціноутворенні та фінансовій вигоді російських видань.
Якщо говорити про контент для навчання, то іноземної російського справді дуже багато. Адже це може бути просто дешевше. Собівартість перекладу російського матеріалу українською коштує, наприклад, 10 грн. А собівартість розробки аналогічного українського матеріалу — 100 грн. Зрозуміло, що перший значно простіше просувати, він вигідніший користувачу.
Але погляньмо на об’єктивні раціональні аргументи. Ви заходите на іноземний російський сайт, і для вас здавалося б нічого не коштує просто завантажити потрібний матеріал. Але сайт має заробіток із реклами, яку переглядають його відвідувачі. І тим самим ви генеруєте дохід російським авторам. Також російські платформи чи пошуковики платять податки. Тому цей економічний аргумент варто взяти до уваги.
Підтримка українських авторів
Матеріалів українською є досить багато, поки що вони не надто поширені. Тому перш за все виникає питання популяризації та підтримки українських педагогів, які розробляють такі матеріали.
Наприклад, останні приблизно 15 років активно розвивається альтернативна освіта. І за роки карантину альтернативні школи стали надзвичайно популярними. Викладачі таких навчальних закладів дуже “заряджені” на продуктивність: вони створюють величезну кількість освітніх матеріалів для українців в Україні.
Є спільнота “Київські хоумскулери”. Там українські педагоги створюють величезні масиви доробків для шкіл. Адже однією з причин, чому вони пішли в альтернативну освіту, було незадоволення навчальними матеріалами традиційної.
Важливо цікавитися напрацюваннями українських освітян. Часто автори навчальних матеріалів проводять презентації та семінари. Варто шукати та дізнаватися про українське, адже це питання підтримки та розбудови середовища.
Мовне середовище
Щодо використання іноземного російськомовного контенту в українських школах в Україні. В державі Україна існує величезний нав’язаний стереотип, що ми всі білінгви. Ми у “Спільномові” зараз працюємо з 8 дитячими садочками, і на власні очі бачимо, що це не так.
У нас в державі Україні поки що не сформоване на достатньому рівні україномовне середовище. Тому в багатьох дітей є проблеми з практикою української мови. Якщо дитина приходить до дитсадка і не знає слова “човен”, то вона не зрозуміє віршика про човник.
Якщо учень з російськомовної сім’ї, розмовляє іноземною російською з друзями, то навчання у школі — може бути єдиним його контактом з українською мовою в Україні. Звісно, такій дитині буде легше сприймати російськомовні ресурси, але лише у короткостроковій перспективі. А у довгостроковій — це буде створювати їй проблеми. Адже ці діти виростають потім абсолютно відрізаними від українського культурного поля. Тому питання щодо іноземної російської мови в українських школах досить категоричне.
Трансляція іноземної російської культури
Навіть якщо матеріал перекладений українською мовою, семантичне навантаження залишається тим самим. Важливо розуміти, що це створювали іноземці-росіяни, і вони транслюють свою окупаційну, нав’язану культуру.
У художній літературі трансляція російського бачення світу вивчається досить давно. Єва Томпсон, із сучасників — Тарас Лютий, Віра Агеєва, — наголошують на тому, що не буває “просто” літератури: вона обов’язково транслюватиме притаманні росіянам наративи. Кавказці — “дикі люди з гір”, українці — “смішні простуваті хохли”, і так далі.
Те саме можу сказати і щодо дитячої психології. Коли я переглядала російські матеріали, то помічала токсичні меседжі. Наприклад, що дитина — дуже небезпечний маніпулятор, якого треба від народження постійно контролювати. Це подається делікатно, гуманно, але такі послання є. В англомовних джерелах зовсім інший дискурс.
Дуже показовим тут є кейс іноземки – російської письменниці Олександри Мариніної. Вона пише масову літературу, легкі детективи, які здавалося б не мають глибокого сенсу. Її книги до російської війни продавались у багатьох київських книгарнях, у бібліотеках залишаються навіть зараз, хоча процес вилучення і триває. Тобто ця іноземна окупаційна література досить популярна серед українців в Україні. Але якщо запитати читачів іноземки Марініної, чи підтримують вони росію — однозначно ні. “Це ж просто детективи, у них немає нічого політичного”.
Проте, варто розібратись, хто така ця іноземна авторка. Мариніна досить довго працювала в Міністерстві внутрішніх справ російської федерації її чоловік — полковник російських каральних органів – міліції. І зрозуміло, що ця іноземка буде транслювати корисні для російської влади меседжі. Якщо проаналізувати її літературу, можна знайти послання про те, що нікому не можна вірити, що одна людина нічого змінити не може і тому подібні. І очевидно, що людина, яка постійно читає цю авторку, також транслює ці російські меседжі.
Тому, коли ви використовуєте перекладений українською іноземний російський матеріал, зважайте, що він продовжує транслювати їхню культуру. Мова змінюється, а всі смислові навантаження залишаються.
Як сформувати проукраїнський колектив?
Наш садочок працював з 2015 року, і завжди позиціонував себе саме як український. На час війни ми зробили паузу, але докладаємо зусиль, щоб відновити роботу.
Усі заняття в садочку відбувалися українською або англійською мовами. І коли дітки приходили до нас, ми попереджали: навчаємось і спілкуємось між собою в державі Україна лише українською.
Таке ж правило було і для педагогів. Наш садочок називається “Мудрагелик”, і до нас ішли вихователі, які в житті сповідували українські цінності та ідеї.
Садочок невеликий, відповідно персоналу у нас було небагато. У нас працювали вихователі з різних українських міст: Києва, Запоріжжя, Макіївки, Стрия, але всі поділяли наші цінності.
У нас не було формальних правил щодо мови, але ми знаходили “своїх” людей. Наприклад, наша вчителька музики — засновниця кількох фольклорних колективів, яка грає на народних інструментах. Ми просто збудували проукраїнську родину.
За 7 років роботи садочка до війни не виникало жодних інцидентів та мовних питань. Ніхто не вмикав іноземну російську музику чи мультики. Могли бути пісеньки англійською, під які діти танцювали. Але нічого російського.
На мою думку, питання мови та культури варто ставити ще на етапі формування колективу та цінностей закладу.
Чим замінити іноземне російське: навчальні матеріали українською мовою
Альтернативна школа “БеркоШко” поділилася власними доробками, що стануть у пригоді українським учителям в Україні.
MemoryCraft — тематичні заняття до пам’ятних дат.
ПереФарбований лис — подкаст про літературу, психологію і світогляд.
Лінгвоцид — інтерактивний меморіал русифікації.
ЧасоЛінія — таймлайн історичних подій в Україні та світі.
Подкаст “Валентність”
Філософія освіти
Вікова психологія
Ниточки історії
Задачники з математики для молодшої школи
Наталія Кияк нещодавно випустила альбом дитячих українських пісень “Пісеньки Лисички-Сестрички“. Вони легкі та веселі, тож чудово підійдуть для занять з дошкільнятами.
За матеріалами: https://osvitoria.media/
